• Сергій Політучий про виставку у Франкфурті та книговидання в Україні

Сергій Політучий про виставку у Франкфурті та книговидання в Україні

07 грудня 2015 р.
Книжкова виставка у Франкфурті: маркетинг на рівні держави або турбота волонтерів

14-18 жовтня пройшов 67-а Міжнародний Франкфуртський книжковий ярмарок. Серед більш 7 тис. експонентів з понад 100 країн були представлені й українці.
За словами директора ярмарки Юргена Бооса регіони, які страждають від економічних криз і політичних конфліктів, демонструють себе на виставці повною мірою: так, Греція та Україна були представлені великими національними стендами.
Україна була представлена ​​більш ніж 30 учасниками. Національний стенд включав такі розділи, як українська література в перекладі на іноземні мови, дитяча література, художня література тощо.
Чому Україні важливо брати участь у таких масштабних міжнародних заходах і з якими проблемами може зіткнутися учасники, розповів президент Групи компаній «Фактор» (до складу якої входить видавництво «Віват») Сергій Політучий.

С.Я.Политучий
Чому Україні важливо брати участь у таких заходах, як Франкфуртська виставка? Чи можна брати участь у виставці як самостійний учасник, без прив’язки до національного стенду?

Брати участь у виставках національним стендом, насамперед, важливо з точки зору просування іміджу країни. Для закордонних інвесторів, охочих розмістити свої капітали десь за кордоном, вибір країни, в яку вони хотіли б вкласти гроші, подібний вибору бізнесу. І в тому, і в іншому випадку вони роблять SWAT-аналіз, визначаючи, в яку галузь і країну можна інвестувати з більшою вигодою і з меншими проблемами.
Для того, щоб до тебе пішли інвестори, потрібно щоб твоя країна викликала симпатію у потенційного інвестора. І симпатія ця може з’явитися у нього різними шляхами: наприклад, після його цікавої бесіди в ході трансатлантичного перельоту з якимось українцем, або в ході спільного відпочинку з українськими туристами, або після прочитання книги про Україну, або в результаті відвідування національного стенду на виставці. Тому участь України на міжнародних виставках – це частина маркетингової стратегії країни за поданням себе на зовнішньому ринку, і наповненість стенду повинна відображати загальну культуру країни, загальний імідж країни і виставляти Україну в привабливому світлі.
Невипадково в Німеччині, наприклад, за участь у міжнародних виставках відповідають не галузеві міністерства, а міністерство закордонних справ. Представлення та просування країни на зовнішньому ринку – це одна з найголовніших функцій цього міністерства.

У той же час наявність національного стенду абсолютно не виключає представленість компанії своїм стендом. У сенсі національного маркетингу стенди окремих компаній зміцнюють імідж країни, доповнюючи зусилля національного стенду. А з точки зору фірмової маркетингової стратегії участь у міжнародних виставках за достатніх амбіцій і можливостей для компанії обов’язково.
Ми, наприклад, вже багато років є учасниками виставок в Болоньї, Москві, Києві, Львові, Франкфурті. І мушу сказати, що в плані міжнародної експансії участь у виставках дозволяє зустріти потенційних партнерів, покупців, так необхідних для ведення успішної міжнародної діяльності. Регулярна участь у виставках викликає більшу довіру можливих партнерів і дозволяє більш легко і органічно імплантуватися в міжнародний економічний простір.


Як оцінюєте результат участі у виставці для ГК «Фактор» і для України в цілому?

Насамперед хочу зазначити, що результати завоювання зовнішніх ринків справа не одного року і досягнення можуть з’явитися тільки в результаті поступальних, системних, багаторічних зусиль.
Наприклад, в перший наш приїзд на виставку 7 років тому, ми не продали ні одних авторських прав. На третій рік у нас стали продаватися авторські права в країни Східної Європи. І лише на 4-5 рік нашою продукцією зацікавилися країни Західної Європи, США, Південної Америки.
Цього року на підставі попередніх результатів проведених переговорів ми продали 27 авторських прав в 18 країн світу.
Причому у нас нічого не змінилося, змінилося сприйняття нас, нашої продукції, ми стали впізнаваними, ми стали своїми на міжнародному галузевому ринку. І у величезній мірі це відбулося завдяки нашій виставковій діяльності.
Цього року у мене склалося двоїсте враження від участі в книжковій виставці у Франкфурті. З одного боку, треба відзначити, що в силу зрозумілих подій в Україні наш національний стенд викликав підвищений інтерес до себе і активно відвідувався гостями виставки. Особливими в цьому році були місце і площа, займана стендом в сто квадратних метрів. Але, з іншого боку, якщо оцінювати стенд з погляду архітектурно-планувального рішення, дизайну, то, безумовно, з сумом мушу визнати, що ми виглядали досить блідо. Навіть на тлі абсолютної більшості національних стендів з пострадянських країн. Причиною цього, на мій погляд, була дуже слабка координуюча роль держоргану, який відповідав за організацію роботи виставки у Франкфурті.

136.970

З якими проблемами зіткнулися організатори в ході підготовки участі України у виставці?

Спостерігаючи за підготовкою до виставки, я відчував певний дежавю з ситуацією в країні в перші місяці АТО, коли левова частка зусиль лягла на плечі волонтерів. У даній ситуації величезну частку роботи і, загалом-то, основну роботу провели саме волонтери – небайдужі учасники ринку, серед яких хотілося б назвати О. Жук, О. Хмелевську («Мистецький Арсенал»), Ю. Орлову (Видавництво «Віват» ), Аллу Польову – Генерального консула України у Франкфурті-на-Майні, а також, багатьох інших волонтерів, імена яких я навіть не знаю.
Багато в чому завдяки цим людям на волонтерських засадах був розроблений дизайн стенду, каталог виставки, роздаткові матеріали, організована робота хостес на самому стенді.
Але їх енергія і патріотизм постійно натикалися на неповороткість органів управління галуззю, на численні бюрократичні перепони.
Зрештою головною проблемою є, на мій погляд, відсутність формального господаря процесу, відповідального як за організацію, так і за проведення цієї виставки.
До речі, днями проходило обговорення законопроекту, внесеного Комітетом з питань культури і духовності щодо створення інституту книги в Україні. І, на мою думку, при всіх недоліках цього законопроекту створення такого інституту дозволило б значно поліпшити ситуацію з книговиданням в нашій країні і представленням України на міжнародних виставках.

Інтерв’ю підготовлено для сайта “Харьковские известия”